40 млрд євро, винищувачі вже цього літа і нові системи ППО проти російських ракет. Саміт НАТО у Вашингтоні відбувся з відчутними результатами для України, хоча вічне для українців питання, коли саме альянс буде готовий прийняти Україну як повноправного члена, так і лишилося без відповіді.
"Ми продовжуватимемо підтримувати Україну на незворотньому шляху до повної євроатлантичної інтеграції, включаючи членство в НАТО. Ми ще раз підтверджуємо, що ми зможемо надіслати Україні запрошення приєднатися до альянсу, коли члени альянсу погодяться і умови будуть виконані", - йдеться в підсумковій декларації.
Навіть такого формулювання було достатньо для гнівної реакції Кремля - речник Путіна Дмитро Пєсков заявив, що західні лідери хочуть не миру, а "стратегічної поразки" Росії.
Нічого неочікуваного насправді не сталося. Про те, що деякі члени альянсу не готові до схвалення повноправного членства України ЗМІ повідомляють вже не перший місяць, іноді змінюється лише перелік.
Напередодні саміту трапився цікавий випадок, коли німецьке інформагентство DPA опублікувало начебто заяву французького президента Емманюеля Макрона про те, що саме Сполучені Штати і Німеччина блокують надання Україні повноправного членства в НАТО. Потім інформагентство видалило новину, і визнало, що французький президент такого не казав.
Під час саміту міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто заявив угорському телебаченню, що вступ України послабить альянс. Тож опозиція дійсно існує, просто хтось готовий говорити публічно, хтось ні.
Та врешті-решт Україна з Вашингтона повертається з цілим портфелем "пряників".
Серед ключових рішень: виділення 40 млрд євро "мінімального базового фінансування" Україні наступного року, започаткування механізму NATO Security Assistance and Training for Ukraine (NSATU) для координації надання військового обладнання та навчання українських військових, започаткування Спільного центру аналізу, підготовки та навчання НАТО-Україна (JATEC), літаки Ф16 і системи ППО, великі пакети допомоги від Канади (367 млн дол) і Австралії (170 млн дол), обіцянка Данії передати всі свої системи ППО.
Саміт завершився підписанням "Українського договору"( Ukrainian Compact), згідно з яким 22 країни НАТО, ЄС і Японія зобов'язалися забезпечувати Україну зброєю, боєприпасами та навчанням для військових. Цей договір відкритий для підписання іншими державами.
Все це буде великим плюсом для української обороноздатності.
Робота з переконання західних суспільств і політиків у необхідності вступу України в НАТО лишається актуальним.
Кількість аргументів з боку України зростає.
Український Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, створений при МКІП як інструмент протидії російській дезінформації, наголошує, що Росія напала на Україну у 2014 році не тому, що Київ рухався до НАТО, а тому що був поза альянсом. І нагадує, як вступ Туреччини до НАТО убезпечив її від вторгнення сталінського Радянського Союзу.
"Україна – це тест на спроможність НАТО. Нерішучість Альянсу щодо України створює у кремля враження про недієвість колективної оборони", - аргументують у центрі.
Наразі позиція членів альянсу щодо конфронтації з Росією лишається незмінною, прийняття до альянсу України деякими державами розглядається як крок до цієї конфронтації.
"НАТО не прагне конфронтації і не становить загрози для Росії. Ми як і раніше готові підтримувати канали зв’язку з Москвою, щоб зменшити ризик і запобігти ескалації", - йдеться в підсумковій декларації саміту.
Більшість країн альянсу зважають на рівень готовності систем оборони, внутрішньополітичні кризи і потрясіння, які конфлікт з Росією принесе, існує залежність від сприйняття виборця. Цього року, наприклад, є бажання не робити різких рухів і голосних заяв в умовах передвиборчої кампанії в Сполучених Штатах. Наступного року цілком ймовірне повторення подібної ситуації, тільки вже буде передвиборча кампанія в Німеччині.
Змінам у сприйнятті ідеї вступу України в НАТО можуть передувати внутрішньополітичні зміни в ключових країнах альянсу, коли до владі прийдуть політики, які не остерігатимуться загострення конфронтації з Росією. Або ж відбудеться така зміна геополітичних реалій, коли невідворотність протистояння з авторитарними режимами, а не можливість мирного співіснування, буде зрозумілою і для більшості політиків, і для більшості громадян західних держав. Виключати такого сценарію не можна, бо амбіції Пекіна і Москви щодо змін міжнародного порядку зростають.
Попри те, що зараз спостерігається зростання популярності політиків, готових до замирення з Москвою, можливо, на невигідних для України умовах, одне з найбільших достоїнств демократій - змінність влади. Навіть, якщо зараз ситуація для вступу України до НАТО не є сприятливою, так буде не завжди.
